Мережа закладів харчування FoodieSpace, яка фокусується на розвитку в державних і комунальних лікарнях, за два з половиною роки виросла до 22 точок і планує відкрити 200 локацій за 3 роки. Власниця проєкту Тетяна Коваль розповіла в інтерв’ю, як з’явилася ідея такого формату, чому фокус саме на державних лікарнях і який середній чек для відвідувача такого закладу.
Як з’явилася ідея
Ідея FoodieSpace з’явилася з мого особистого досвіду. Під час перебування в лікарні я побачила, наскільки застарілою та незручною є система харчування в більшості медичних закладів. Їжа часто не враховує реальних потреб пацієнтів, а простори для харчування більше нагадують радянські їдальні, де некомфортно ні пацієнтам, ні лікарям, ні відвідувачам.
Тоді я зрозуміла, що проблема не лише в їжі, а й у підході загалом. Так з’явилося бажання створити сучасний формат харчування в лікарнях — простір, де їжа є смачною, збалансованою й корисною, а атмосфера підтримує людину в непростий для неї момент. Це не просто кафе в лікарні, а місце, де всі можуть отримати якісну їжу та сервіс на рівні міського закладу, не виходячи за межі лікарні.
Моя місія — змінити культуру харчування в українських лікарнях і довести, що їжа в медичному закладі може бути не просто формальністю.
Перший заклад
Ми почали відкривати заклади в лікарнях два з половиною роки тому.
Для нас принципово важливо працювати саме з державними та комунальними лікарнями. Це наша чітка ніша і саме вона позитивно вплинула на наш успіх.
Ми добре розуміємо свою цільову аудиторію (пацієнтів і медичний персонал) та їхні реальні потреби, і можемо працювати з ними системно й ефективно.
Відвідувачі
- Медичний персонал.
- Пацієнти.
- Відвідувачі.
Основна цільова все ж медичний персонал — це 70%.
Вартість
Вартість повноцінного обіду у нас у середньому — 170 гривень.
Це справжній комплексний обід: суп, гарнір, м’ясо, салат і напій.
Навіть при таких цінах інколи виникає супротив гостей, тому ми багато працюємо над лояльністю клієнтів, партнерськими відносинами, робимо акції, дні з спеціальними цінами.
Складнощі впровадження
Основна складність — це робота з державними й комунальними лікарнями. З точки зору системи.
Дуже часто бракує загального розуміння, що сучасний заклад харчування в лікарні — це норма і необхідність, а не «зайве».
Не всі керівники лікарень зацікавлені здавати приміщення в оренду чи змінювати підхід, навіть коли це покращує вигляд лікарні й сервіс для людей.
Контроль
У нас велика команда — близько 550 людей.
Кожен відіграє свою важливу роль у роботі мережі. У центрі стоїть шеф-кухар: він не лише розробляє меню, а й проводить навчання команд у регіонах, передає стандарти приготування та стежить за тим, щоб якість залишалася стабільною незалежно від місця.
Контроль якості на точках здійснюють адміністратори — вони стежать, щоб процеси виконувалися за стандартами, і одразу реагують на будь-які відхилення. У такий спосіб шеф будує систему, а сама система працює, забезпечуючи однакову якість у всіх наших закладах, незалежно від того, чи це велике місто, чи регіональна лікарня.
Соціальні та благодійні ініціативи — також важлива частина нашої комунікації з гостем. У мережі FoodieSpace систематично діють благодійні страви, кошти з яких ми спрямовуємо на підтримку дітей або війська.
Окремий напрям — співпраця з ветеранськими бізнесами: у наших закладах можна купити товари від ветеранів (крафтові м’ясні делікатеси, чай, адаптивний одяг). Наприклад, у нас є бренд «Сушена радість».
Плани на майбутнє
Зараз у нашій мережі 22 заклади і за 3 роки плануємо масштабуватися до 200.
У піковий рік відкрили 10 закладів.
У 2025 році відкрили п’ять.
Ми свідомо знизили темп, тому що мені був потрібен час на стандартизацію. Цей рік присвятили створенню великої книги стандартів і системи навчання персоналу — щоб у майбутньому масштабуватися швидше й якісніше.
Хочемо запустити франшизу. Є запити з різних міст. Люди самі приходять і просять франшизу. Тому наступного року будемо активно розвивати цей напрям.
Вийти на міжнародні ринки. Як тільки ми запустили першу локацію — я вже знала, що хочу масштабувати проєкт. У певний момент навіть пропонували одній португальській лікарні відкрити подібний заклад за нашою моделлю, але тоді до ідеї поставилися досить зневажливо — мовляв, у них і так усе працює.
Зараз фокусуємося на Болгарії та Молдові. Розглядали Польщу, але там вже дуже висока конкуренція. Натомість у Болгарії ринок фактично відсутній: у лікарнях або готують їжу самостійно, або працюють застарілі буфети. Це середовище, де ринок можна побудувати з нуля.
Але після кризи я перестала ставити для себе жорсткі дедлайни. Вихід за кордон точно є в нашому п’ятирічному плані, але коли саме це станеться — покаже контекст і обставини.
